Особлива дитина

Девіантна поведінка – поведінка однієї чи групи осіб що не відповідає суспільним нормам та завдає шкоди особисто людині, оточуючим, суспільству взагалі.

         Прояви Д.п. ( девіації ), що набувають масового характеру та широкого поширення в суспільстві або в середовищі певною соціальною групою, називають соціальним відхиленням.

         Початкові форми Д.п. нерідко виявляються в дитячому, підлітковому та молодому віці.

         Причини відхилень поведінки можуть бути різні:

 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ:              

-         зниження життєвого рівня населення;

-         майнове розшарування суспільства;

-         безробіття;

-         доступність алкоголю чи тютюну та ін.

           СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ:

-         розпад сімейних стосунків;

-         конфліктний  та асоціальний  стиль виховання;

-         проблемні стосунки з учителями, адміністрацією школи;

-         низький соціальний статус дитини в колективі;

-         неорганізована позашкільна зайнятість.

            СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ:

-         зниження морально-етичного рівня  населення;

-         поширення кримінальної субкультури;

-         збільшення впливу неформальних асоціальних груп;

-         пропаганда та реклама ЗМІ „західних” та „богемних” стереотипів поведінки.

           ПСИХОЛОГІЧНІ:

-         інфантилізм; реакція групування ( як психологічний захист ) ;

-         емоційно-вольові розлади  ( підвищений рівень тривожності );

-         потреба вийти із стресової ситуації;

-         задоволення почуття цікавості.

            БІОЛОГІЧНІ:

-         вроджені психопатії; наслідки спадковості;

-         порушення роботи гормональної та ферментативної системи організму;

-         мозкові дисфункції внаслідок враження головного мозку;

-         ускладнення після тяжкої хвороби або перенесеної травми.

           Причини девіантної поведінки окремої людини ОСОБЛИВІ, їх необхідно досліджувати  у кожному конкретному випадку спеціалістами.

         ОСНОВНИМИ ВИДАМИ ПРОЯВУ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ вважають

протиправну (антисоціальну, злочинну); асоціальну (аморальну, агресивну); адиктивну „залежну” ( алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, інтернет-адикція; комп’ютерна тощо); саморуйнівну (суїцидальну, аутоагресивну) поведінку.

         Людину, якій властива девіантна поведінка  потрібно сприймати як таку, що потрапила у скрутну життєву ситуацію та потребує допомоги фахівців у подоланні дезадаптивних якостей іпідвищення здатності вирішувати проблеми та задовольняти потреби не порушуючи соціальні, морально-етичні та юридичні норми соціуму.

         ВАЖЛИВО враховувати, що ДИТИНА – система самоврядна; свою поведінку вона будує на основі потреб, засвоєного нею досвіду діяльності та уявлень про СЕБЕ.

         Організація процесу корекції поведінкових відхилень можлива лише за умови комплексного вивчення причин формування Д.п. та системної роботи в бажаному напрямку фахівців ( психологів, дефектологів, соціальних педагогів, лікарів, педагогів ) та найближчого оточення ( члени сім”ї, опікуни).