Особлива дитина

Діти з вадами розумового розвитку.

У міжнародній класифікації хвороб розумова відсталість визначається як стан затриманого чи неповного розвитку психіки, який, передусім, характеризується порушеннями здібностей, що виявляються в період дозрівання і забезпечують рівень інтелектуальності когнітивних, умовних, моторних та соціальних здібностей.

         Найпоширенішою класифікацією олігофренії є класифікація за ступенем інтелектуального дефекту, яка має важливе значення для визначення можливості навчання розумово відсталих дітей.

         Для визначення ступеня розумової відсталості використовують інтелектуальний коефіцієнт (IQ).При легкій ступені розумової відсталості IQ дорівнює 50-70. Такий рівень інтелекту достатній для розвитку побутового мовлення, для опанування спеціальних програм, що базуються переважно на конкретно-наочному навчанні, яке проводиться в повільнішому темпі, а також оволодіння трудовими та професійними навичками, відносної адекватності й самостійності поведінки у звичайному оточенні. Порівняно з іншими ступенями олігофренії при дебільності риси особистості й характеру вирізняються більшою диференціацією та індивідуальністю. Завдяки вищому психічному розвитку діти з особливими потребами в багатьох випадках адаптуються у звичайних умовах життя. Особи з легкою розумовою відсталістю набувають мовних навичок з деякою затримкою, але більше із них здатні використовувати мову з повсякденною метою. Можуть підтримувати бесіду брати участь у клінічному опитуванні. Більшість із них досягають повної незалежності у сфері догляду за собою (вживання їжі, умивання, одягання, контроль за функцією кишечника та сечового міхура), у практичних домашніх навичках за умови, якщо розвиток проходить значно повільніше, ніж при нормі. Основні труднощі частіше спостерігаються у сфері шкільного навчання, де в багатьох проблеми виникають під час читання та на письмі. У більшості випадків легкої розумової відсталості можливе працевлаштування, яке потребує здібностей не стільки до абстрактного мислення, скільки до практичної діяльності, зокрема малокваліфікованої праці. У соціокультурних умовах, які не потребують продуктивності в теоретичній сфері, деякий ступінь легкої розумової відсталості сам по собі може не становити проблеми. Проте за значної емоційної та соціальної незрілості можуть з»явитися наслідки обмеження соціальної ролі.