Особлива дитина

 Основним принципом сурдопедагогіки є завдання навчити дитину, що позбавлена слуху, спілкуватися саме усним словом.

 Слухосприймання є важливою ланкою у процесі формування усного мовлення, удосконалення комунікативних можливостей, а також має вплив на формування психічних функцій, оскільки слуховий канал є одним із головних джерел постачання інформації про навколишній світ.

 Незалежно від  ступеня та характеру зниження  тонального слуху, за умови раннього слухопротезування  та активної участі збережених аналізаторів, можливо досягти певних успіхів у розвитку слухосприймання та формуванні комунікативно –мовленнєвих навичок.

 Верботональний метод передбачає мультисенсорний підхід до навчання сприймання мовлення , що забезпечує природний самоконтроль мовлення. Відповідно до верботональної теорії та теорії М.Сеченова , сенсорна інформація підпорядковується функції мовлення. Дитина , яка чує , опановуючи  усне мовлення ,для його сприймання іззовні  та контролю  власного, залучає всю сенсорну базу.Порушення слуху звужує її, але централна нервова система, сприймаючи інформацію , від збережених аналізаторів( зорового, тактильного , вестибулярного), вибирає ті стимули, які оптимальні для її функціонування.Необхідно навчити максимально використовувати збережене для стимуляції та розвитку того , що уражене , а саме слухосприймання.

 Слухання – складний процес, який через просте механічне коливання переходить у біологічний потенціал ,потрапляючи  у кору головного мозку,і лише тоді  стає свідомим сприйняттям та переходить в ідею.

 Втрата слуху пов’я зана з ураженням волоскових клітинок  внутрішнього вуха  ( а саме це причина 90% випадків туговухості), явище незворотне.Сьогодні існує широкий спектр  засобів  діагностики , протезування та реабілітації людини , що втратила слух. Найбільш ефективними електронними засобами протезування слуху  є слухові апарати для компенсації втрати слуху у межах I-III ступеня та імпланти , за умови , що слуховий нерв збережений.

 Сучасні цифрові слухові апарати забезпечують розбірливість мовлення, виключають можливість акустичних травм, змінюють уяву людей з порушеним слухом про навколишній світ, сприяють розвитку залишкового слуху за умови правильно проведеної реабілітації ,проте мають обмеження у частотному діапазоні, що не дозволяє , як правило , сприймати дуже тихі або дуже високі сигнали,оскільки амплітуда коливання хвилі у перелімфі равликів не отримує достатнього поштовху для збудження волоскових клітин, що відповідають за диференціацію сприймання звуків.Жоден слуховий апарат не може самостійно поновити втрачену слухову функцію.

 Найбільш перспективним технічним напрямом у реабілітації людей з важкими порушеннями слуху , перш за все дітей , та подальшій інтеграції у середовище чуючих, можна розглядати кохлеарну імплантацію- революційний крок у слухопротезуванні.

 Кохлеарна імплантація – це система заходів, яка передбачає оперативне вживлення безпосередньо імплантованої частини, налагодження зовнішньої частини- мовленнєвого процесу та комплекс реабілітаційних занять.

 На відміну від звичайного слухового апарату ,імплант бере на себе функцію пошкодженого равлика, перетворюючи акустичні сигнали  в електричні імпульси, що стимулюють волоскові клітини базелярної мембрани, як у нормі, а клітини спірального ганглію, більш глибоко розташованої структури слухового аналізатора людини, які передають інформацію до волокон слухового живця, що несе інформацію про слухові відчуття в мозок  для подальшої обробки сигналу.

 Кохлеарна імплантація істотно покращує якість життя тим , хто позбавлений можливості самостійно чути навколишній світ у всьому його розмаїтті, що підтверджується об’єктивним обстеженням  ( на тональній аудіограмі пороги сприйняття інтенсивності звуку 20-30 Дб    ). Проте потрібна тривала слухомовленнєва  реабілітація для формування вміння розуміти звернене мовлення . При цьому необхідно враховувати такі чинники як : вік втрати слуху ( до - або післялінгвальний) , тривалість періоду між втратою слуху та оперативним вживленням, рівень доопераційної реабілітації, індивідуальні особливості пацієнта, а також  технічні характеристики імпланту.

 Проведення вживлення у віці 0,6-1,5 року потребує 2 роки посиленої реабілітації, операція у віці 2-3 роки відповідно  - 4 роки , а у віці 4-6 років – від 4 і більше років  для розвитку слухосприймання і формування мовленнєвих навичок.

 Про реабілітацію говоримо у тих випадках, коли пацієнт мав слуховий досвід, про абілітацію  говоримо у маленьких дітей, які його не мали на момент проведення операції.Для навчання необхідно знати всі технічні можливості КІ, а для (ре) абілітації знати закономірності і послідовність розвитку  слухосприймання і мовлення в нормі, оскільки сприйняття звуків навколишнього середовища і розуміння мовлення- це складні процеси , які включають уміння  розрізняти сигнали , виділяти в них  важливі для впізнавання ознаки,  сприймати ізольовані слова і слова в злитному мовленні, розуміти зміст висловлювання та інтонацій.

Підготувала:

Консультант учитель-дефектолог (сурдопедагог)

Кутова О.М.