Головна » Статті » Мої статті

Педагогічні підходи, орієнтовані на інклюзію

  Впроваджувати інклюзію не­просто в будь-якому середовищі, зо­крема в школі. Адже вона об'єднує велику кількість людей з різними умо­вами життя й виховання, досвідом та здібностями, які приходять сюди з однією метою — отримувати освіту. Тому втілення інклюзії в реальність потребує продуманого підходу й висо­кого рівня творчості.

  Важливо розуміти, що, попри наявність системи переконань, орієн­тованої на інклюзію, у повсякденній практиці ви можете зіткнутися із пе­дагогічними підходами, які ведуть до відокремлення учнів та їх навчання в різному середовищі. Наприклад, коли деяких дітей тимчасово забирають зі звичайного класу для проведення до­поміжних занять із читання, письма, математики або для вирішення інших навчальних завдань. Зрозуміло, що від­сутність учня в класі негативно впливає на його залучення до загального нав­чального процесу, до життя колективу ровесників. Аби зменшити ці небажані наслідки, таку практику слід засто­совувати помірковано й, за можливості, зводити її до мінімуму. Деякі батьки погоджуються, що в певних випадках з дитиною краще працювати не в класі, а в іншому нав­чальному середовищі. Та це не озна­чає, що вони хочуть, аби їхня дитина перебувала в сегрегованих умовах, тобто вивчала всі академічні дисци­пліни й проводила час на перерві окре­мо від однолітків чи щоб вона ніколи не ходила на шкільну дискотеку. Нав­паки, інклюзивна освіта в суті своїй передбачає, що діти мають якомога бі­льше часу проводити разом зі своїми ровесниками. Це дає змогу всім учням брати участь у житті шкільної спільно­ти, відтак сповна реалізовувати свій потенціал. Для більшості учнів можна адап­тувати різні аспекти навчального про­цесу, аби переважну частину дня вони проводили в колективі ровесників. Де­які приклади таких адаптацій наведено нижче.

  • Організація дизайну  класної кімнати. Замість традиційних рядів парт використовують інші варіанти розміщення меблів, щоб сприяти взаємодії та співпраці між учнями (наприклад, парти розташовують по колу).
  • Кооперативне навчання в гру­пах. Учнів об'єднують у невеликі групи для розв'язання навчальних завдань. Вони мають чітку мету, яку можна досягти тільки шляхом співпраці. При цьому кожна ди­тина виконує певну роль, таку ж важливу, як ролі інших членів групи. Для досягнення своєї мети діти розраховують на допомогу одне одного.
  • Емпіричне навчання, або навчан­ня через досвід. Цей метод охоплює такі види діяльності, як рольова гра, розповідь істо­рій, виготовлення моделей, ма­лювання, театралізацію та роботу з комп'ютером. Усі вони сприяють кращому засвоєнню окремих нав­чальних тем чи понять.
  • Довготермінові проекти. Упро­довж року колектив класу реа­лізує різні проекти. їх планують таким чином, щоб до них могла залучатися дитина з інвалідністю, яка має власні навчальні цілі. Ро­бота над проектом дає змогу цій дитині працювати над фор­муванням специфічних навичок, взаємодіючи з іншими дітьми.
  • Навчання «рівний — рівному» та наставництво. У процесі навчання за принципом «рівний — рівному» ровесники навчають одне одного, тоді як метод наставництва пе­редбачає співпрацю старших дітей з молодшими. У деяких закладах програми наставництва чи «рівний — рівному» діють на загальношкільному рівні. В ме­жах такої програми, крім учнів з інвалідністю, підтримку також отримують інші діти, що робить програму інклюзивною.
  • Застосування різних способів перевірки знань. Аби всі учні могли виявити набуті знання та вміння, зазвичай краще підходять такі методи, як усні звіти, демон­страції, виставкові моделі.

    Підготував: учитель-дефектолог (олігофренопедагог) Сіроштан В.М.

Категорія: Мої статті | Додав: opmpc (22.10.2014)
Переглядів: 272 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: