| Пам'ятайте, що не має двох однакових дітей з однаковими проявами девіантної поведінки, тому підхід до кожної дитини має бути індивідуальним та включати в себе роботу багатьох фахівців, а саме: педагога, психолога, невропатолога та батьків. Лише тоді ми зможемо досягти ефективної взаємодії з дитиною та бажаного результату.
Перелік рекомендацій для супроводу дитини з девіантною поведінкою:
• вибір оптимального місця в класі – перша парта навпроти стола учителя або в середньому ряду; це дозволить зменшити кількість чинників на які дитина може відволікатись;
• якщо ви помітили, що дитина відволіклась, легко доторкніться до її руки, або плеча; при постійному застосуванні цього прийому ви зможете виробити в дитини рефлекс зосередження уваги;
• спокійно ставтесь до рухової активності дитини (дозволяйте учню смикати ногою, смикати або постукувати рукою предмети, вставати і ходити під час уроку), не примушуйте дитину спокійно сидіти, адже за допомогою таких рухів дитина оптимізує роботу мозку і ваше завдання полягає у допомозі в знаходженні таких форм рухової активності для учня, які не будуть заважати ані йому, ані іншим учням;
• спрямовуйте енергію дитини в корисне русло – вимити дошку, роздати або зібрати зошити, полити квіти та інше;
• уникайте частого повторення слів «ні» й «не можна»;
• замініть запитання «Навіщо ти це зробив?» запитанням «Як ти вважаєш, чому так вийшло?»;
• види навчальних завдань мають бути чітко сформульованими та структурованими, інструкції короткими та зрозумілими(не більше 10 слів), в разі необхідності повторюватись кілька разів; процес виконання має контролюватися, завдання адаптуються таким чином, щоб учень встигав працювати в темпі всього класу;
• спонукайте дитину до виконання завдання та перевіряйте його;
• навчальний матеріал за можливості давати на стільки наочно, щоб він був максимально інформативним і утримував увагу учня;
• знаходьте можливості для виступу учня перед іншими дітьми (наприклад, як він виконував завдання, як готував творчу роботу, що робив під час чергування тощо);
• хваліть в першу чергу вчинки дитини, емоційно реагуйте на її найменші досягнення;
• заохочуйте дитину, використовуйте позитивну мотивацію на навчання;
• спирайтесь на сильні сторони дитини, особливо в діяльності до якої вона проявляє інтерес;
• не критикуйте дитину відкрито при інших, шукайте коректні способи вказати на помилки та недоліки(перед тим, як зробити зауваження порахуйте до десяти);
• при виконанні тривалого та монотонного завдання використовуйте творчі засоби для активізації уваги та зацікавленості школяра;
• у випадку прояву неадекватних дій дотримуйтесь стратегії виробленої у команді з іншими фахівцями;
• частіше спілкуйтеся з батьками дитини, задля більш повного контролю позитивної динаміки та корекції методів взаємодії;
• сприяйте природному розвитку дружніх стосунків та заохочуйте дітей до співпраці та взаємодопомоги в атмосфері поваги та соціальної справедливості; це створить оптимальний та позитивний мікроклімат в колективі.
Підготував консультант Шилов М.В.
|