Особлива дитина

Актуальним напрямком корекційної педагогіки на сучасному етапі розвитку є  контроль за психічним здоров’ям дітей починаючи з раннього віку від народження до 3 років.

Програма роботи з такими дітьми називається абілітація немовля (1999).

У дитини в ранньому віці розвиваються моторні функції, орієнтовно пізнавальна діяльність, формується особистість, тому з метою компенсації порушень в психофізичному розвитку, попередженню вторинних відхилень застосовують систему раннього втручання.

Завдання системи - це розробка та апробація різних моделей диференційованого ( різноманітного) обстеження всіх дітей  1 року життя та надання різноманітних форм психологічної допомоги дітям та їх родинам.

Система раннього втручання та корекція відхилень у розвиту дітей включає

4 основні блоки.

• Обстеження дитини першого року життя. Розробляється картка факторів ризику в розвитку дитини. Картка заповнюється у пологовому будинку. Завдання блоку – розробка  факторів ризику в розвитку дитини.
• Диференційована діагностика. Здійснюється в поліклініках, спеціалізованих дитячих центрах. Завдання блоку – вияв відхилень у розвитку, уточнення структури порушення, визначення медичного впливу і психолого-педагогічної корекції.
• Психолого-педагогічна корекція відхилень в розвитку дитини.
• Створення обґрунтованої державної програми підготовки спеціалістів

Реабілітація дитини раннього та дошкільного віку.

Для дітей з відхиленнями у розвитку важливе значення має ранній початок лікувально-корекційних заходів.

В перші місяці життя  увага звертається на сенсорне виховання.

Сенсорні функції розвиваються у тісному зв’язку з руховими навичками завдяки чому формується сенсомоторна поведінка, яка складає основу психічного розвитку людини.

У народжених в асфіксії, тих що перенесли пологову травму з перших місяців стимулюють накопичення чуттєвого досвіду, розвивають моторну активність.

У 1,5-2 місяці до ліжка підвішують іграшки, оскільки з перших тижнів у дитини розвивається бінокулярний зір (одночасне сприймання предмета обома очима). До кінця 1 місяця дитина фіксує  очима великі предмети. Іграшки підвішують на відстані 70 см над грудьми дитини. Великі, яскраві іграшки розміщують у кінцях кімнати, недалеко від ліжка та періодично їх змінюють.

У 2-3 місяці стимулюють фіксований погляд на рухомих і нерухомих предметах. Дитина зосереджується на них і обличчі того, хто говорить. Для розвитку зорово-слухових зв’язків використовують звукові іграшки.

Для розвитку тактильного сприймання дитині вкладають в руки різні за формою, величиною, тяжкістю, фактурою предмети, примушують їх захвачувати.

Важливо розвивати голосові реакції. До кінця року дитина повинна називати предмети і дії відповідними звуковими сполученнями.

З 6 місяців чуттєвий досвід дитини пов'язується з мовленням дорослого. Їй дають іграшку і називають її, тобто формують номінативну  (називну) функцію мовлення.

На 2 році життя якщо у дитини є розумові порушення, то дитяча нервозність

(хвилювання) проявляються безсонням, безперервним криком, страшними сновидіннями, нічними приступами страху, сомнамбулізмом.

За особливостями психічної діяльності виділяють 2 варіанти дитячої нервозності.

1. Переважає підвищена збудливість, роздратованість. Діти дуже неспокійні, з нестійкою увагою. Після прояву грубості діти каються , але знову роблять те саме. Швидко знесилюються.
2. Переважає явище підвищеного знесилення.  Діти полохливі, малоактивні, погано пристосовуються до змін у оточенні. Невпевнені в собі, тривожні.

На фоні невропатій часто виникають різні додаткові порушення.

У дітей ясельного віку:

-шлункові-кишкові розлади;

- нервова анорексія;

- енурез, енкопрез;

- порушення сну;

- страхи.

В період першої вікової кризи (до 3 років):

-патологічне посилення прояву загального або часткового негативізму.

Підготувала:

консультант практичний психолог фахівець з питань дошкільної  педагогічки і психології.

 Молчанова І.В.