Головна » Статті » Мої статті

стаття

 

Поняття психологічна безпека частіше за все розкривається через використовування понять психічне здоров'я і загроза. При цьому психологічна безпека трактується як стан, коли забезпечено успішний психічний розвиток дитини і адекватно відображаються внутрішні і зовнішні загрози її психічному здоров'ю.

Сам зміст поняття безпека означає відсутність небезпек або можливість надійного захисту від них. Небезпека ж розглядається як наявність і дія різних чинників, які є дисфункціональними, що дестабілізували життєдіяльність дитини, загрожуючими розвитку її особистості.

Передбачити виникнення небезпеки досить складно. В даний час немає достатньо обгрунтованої і докладної загальної класифікації загроз психологічної безпеки і можливих джерел їх в спеціалізованих закладах. Але в той же час і оздоровча програма без системи попереджуючих заходів буде не такою ефективною.

Основні джерела загроз психологічної безпеки особистості можна умовно розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні.

 

До ЗОВНІШНІХ ДЖЕРЕЛ загроз психологічної безпеки дитини слід віднести:

1. Маніпулювання дітьми: Це виявляється в тому, що дорослі прагнуть все зробити за дитину, тим самим лишаючи її самостійності і ініціативи як в діяльності, так і в ухваленні рішень.

2. Індивідуально-особові особливості персоналу, що бере участь в освітньому процесі і щодня вступає у взаємодію з дітьми.

3. Міжособистісні відносини дітей в групі. Буває так, що дитяче співтовариство відкидає когось з однолітків, а вихователі довгий час цього не помічають або не знаходять достатньо ефективних засобів для усунення такого явища. В результаті у таких дітей з'являється відчуття дезорієнтації в мікросоціумі, яким є для дитини спеціалізований заклад. Крім того, в дитячому колективі вже в ранньому віці можуть виявлятися грубість і жорстокість, на яку також немає належної реакції педагогів.

4. Ворожість оточуючого дитину середовища, коли їй обмежений доступ до іграшок, не продумано колірне і світлове оформлення простору; відсутні необхідні умови для реалізації природної потреби в русі; діють необгрунтовані заборони, викликані псевдотурботою про безпеку дитини.

5. Недотримання гігієнічних вимог до змісту приміщень і, в першу чергу, відсутність режиму провітрювання.

6. Інтелектуально-фізичні і психоемоційні перевантаження через нераціонально побудований режим життєдіяльності дітей, одноманітність буднів.

7. Неправильна організація спілкування. Переважання авторитарного стилю, відсутність зацікавленості дитиною з боку дорослих.

8. Відсутність зрозумілих дитині правил, регулюючих її поведінку в дитячому суспільстві.

9. Неувага до дитини з боку батьків, асоціальне сімейне мікросередовище і т.п.

 

ВНУТРІШНІМИ ДЖЕРЕЛАМИ загроз психологічної безпеки дитини можуть бути:

1. Не правильне виховання в сім'ї, звички негативної поведінки. В результаті малюк свідомо відкидається дітьми і підсвідомо дорослими.

2. Усвідомлення дитиною на фоні інших дітей своєї неуспішності. Це сприяє формуванню комплексу неповноцінності і зародженню такого, наприклад, негативного відчуття, як заздрість.

3. Відсутність автономності. Пряма залежність у всьому від дорослого, народжуюча відчуття безпорадності, коли доводиться діяти самостійно.

4. Індивідуально-особистісні особливості дитини, наприклад що сформувалися (не без допомоги дорослих) боязливість або звичка постійно бути в центрі уваги.

5. Патологія фізичного розвитку, наприклад порушення зору, слуху і т.п.

 

Ознаки стресового стану малюка при порушенні його психологічної безпеки можуть виявлятися:

- в труднощах засипання і неспокійному сні;

- в утомленості після навантаження, яке зовсім недавно його не стомлювало;

- в безпричинній образливості, плаксивості або, навпаки, підвищеній агресивності;

- в неуважності;

- в непосидючості;

- у відсутності упевненості в собі, яка виражається в тому, що дитина все частіше шукає схвалення у дорослих;

- в прояві упертості;

- в тому, що вона постійно смокче соску, палець або жує що-небудь, дуже жадібно без розбору їсть, заковтючи при цьому їжу (іноді, навпаки, стійке порушення апетиту);

- в боязні контактів, прагненні до самоти, у відмові брати участь в іграх однолітків (часто дитина безцільно бродить по групі, не знаходячи собі заняття);

- в грі із статевими органами;

- в сіпанні плечей, гойданні головою, тремтінні рук;

- в зниженні маси тіла або, навпаки, симптомах ожиріння;

- в підвищеній тривожності;

- в денному і нічному нетриманні сечі, яких раніше не спостерігалося, і в деяких інших явищах.

Всі вищеперелічені ознаки можуть говорити нам, що дитина знаходиться в стані психоемоційної напруги, тільки в тому випадку, якщо вони не спостерігалися раніше.

Слід відмітати і те, що не всі ознаки стресового стану можуть бути явно вираженими. Але турбуватися слід навіть в тому випадку, якщо виявилися хоча б якісь з них.

Наявність вищезгаданих симптомів нерідко свідчить про виникнення психосоматичних розладів, які можуть негативно позначитися на самопочутті, поведінці дитини. Ігнорування їх звичайно приводить до стійких порушень не тільки в здоров'ї, але і в особистісному розвитку. Звідси витікає, що в спеціалізованому закладі повинна бути розроблена система загального і індивідуального психологічного захисту дітей.

Індивідуальна програма психологічного захисту грунтується на підставі вивчення особистісних особливостей даної дитини, її досвіду, звичок, умов виховання в сім'ї. Робить це психолог спеціалізованого закладу за участю батьків і вихователів групи.

Надійними показниками того, що засоби психологічної безпеки вибрані вірно, служать гарний настрій малюка, що проявляється через відчуття бадьорості, радості, упевненості. Стійкий оптимістичний настрій говорить про те, що адаптація в соціально-гігієнічному середовищі проходить або вже пройшла успішно.

Психоемоційний стан дітей багато в чому залежить від ритму життя в спеціалізованому закладі, який задається режимом дня. Традиційно в ньому вказується час і тривалість сну, прийом їжі, прогулянок, занять.

З одного боку, життя в заданому ритмі як би повинне надавати позитивну дію на психоемоційний стан дитини, але, з іншого - іноді спостерігається, що діти нервують, з нетерпінням чекають батьків, перестають слухатися дорослих, хоча ті нічим такий стан не провокували. Особливо це помітно в кінці тижня. Провокуючим чинником може з'явитися непродуманий в плані комфортності для психологічного стану дитини режим дня.

Одноманітність буднів, звичність ритму, відсутність несподіванок, жорстка регламентація діяльності - все це породжує у дітей комплекс несвободи і служить стресовим чинником.

Режим дня дітей в спеціалізованому закладі повинен бути багатоваріантним, що враховує всі можливі нестандартні ситуації. Такий режим прийнято називати гнучким, оскільки в ньому продумана система швидкого реагування на ситуацію, що раптово змінилася.

Підготувала:

консультант практичний психолог фахівець з питань                                                                  девіантної поведінки Міщенко В. І.

 

Категорія: Мої статті | Додав: opmpc (09.04.2014)
Переглядів: 194 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: