Головна » Статті » Мої статті

Технології командної взаємодії в роботі з дитиною з аутизмом.

На сьогодні питання навчання дітей із розладами аутичного спектра в освітньому просторі звучить надзвичайно гостро.

Будь-яку дитину з аутизмом можна привчити до порядку, організованості, адаптувати в дитячому колективі й сприяти її послідовному розвитку. Але для цього процес уведення дитини з аутизмом в освітній простір має бути продуманим і підготовленим.

Психолого-педагогічний супровід – це пролонгований процес, спрямований на попередження виникнення (або усунення) у дітей з особливими освітніми потребами дестабілізаційних чинників, формування їх адаптивних функцій, забезпечення оптимального розвитку та здобуття ними якісної освіти. Про наявність психолого-педагогічного супроводу можна говорити тоді, коли навколо дитини створюють міждисциплінарну групу (фахівці, які безпосередньо опікуються дитиною, та батьки), яка розробляє для неї Індивідуальну програму розвитку і починає цілеспрямовано працювати над досягненням поставлених у ній цілей.

Із самого початку має бути визначено, які саме фахівці будуть опікуватися виховним і корекційно-розвивальним процесами з дитиною в навчальному закладі. Це мають бути : координатор (заступник директора школи / методист садка), педагог супроводу ( асистент учителя / вихователя або інші фахівці на певних заняттях ), корекційний педагог, психолог, логопед, інструктор із фізкультури, музичний керівник, а також батьки дитини.

Важливо усвідомити, що це не просто різні фахівці одного закладу, а міждисциплінарна група супроводу, яка працює на засадах командної взаємодії. Провідну роль у налагодженні узгодженої взаємодії фахівців навколо дитини з аутизмом відіграє координатор групи.

Функції координатора (заступника директора /методиста): підготовка до зустрічей групи (попередні завдання учасникам, систематизація опрацьованих учасниками групи робочих матеріалів), налагодження внутрішньої комунікації між учасниками, координація їх зусиль, проведення зустрічей групи, аналіз успішності процесу адаптації дитини до умов навчального закладу та її розвитку. У межах одного закладу функції координатора можна розподілити між декількома співробітниками, наприклад, між заступником директора і асистентом учителя, методистом та корекційним педагогом тощо, - усе це вирішують на засіданні групи супроводу.

Учителі/вихователі мають бути обізнані щодо створення найсприятливішого для фізичного та психічного розвитку дітей з аутизмом середовища. За принципом структурованості варто переформувати середовище, щоб воно стало чітким і передбачуваним для дітей з аутизмом: зонування з позначками (фотографії, картинки, піктограми, надписи) щодо різних видів діяльності; візуальні стимули навколо навчальних зон ( графіки, схеми, алгоритми дій, намальовані правила). Важливо також засвоїти особливості структурованого навчання (елементи програми ТЕАССН), які дають змогу подавати найоптимальнішим чином інформацію і завдання для аутичних дітей, що уможливлює їхню продуктивну діяльність.

Асистент учителя/вихователя допомагає здійснювати організаційні моменти, долучається до створення найпродуктивніших умов навчально-виховного процесу для аутичної дитини і сприяє набуттю нею позитивного досвіду взаємодії з дітьми і педагогами в різних обставинах освітнього процесу, проводить додаткове пояснення, адаптує завдання, враховуючи можливості дитини, корегує її навчальну діяльність, веде спостереження, надає вчителю об’єктивну інформацію щодо навчальної діяльності учня. Фахівець, який виконує цю педагогічну позицію, має такі два головні завдання – це соціалізація дитини і набуття нею самостійності.

Парадоксальність головної цілі педагога супроводу полягає в тому,

щоб дитина з аутизмом перестала потребувати педагога супроводу.

Головні завдання логопеда – сприяти розвитку комунікативно-мовленнєвих функцій дитини, використовувати ефективні засоби активізації її мовлення, формувати продуктивні моделі комунікативних ситуацій, підказувати іншим фахівцям та батькам, як активізувати комунікативно-мовленнєві прояви дитини. (Із використанням жестів, звуків/слів, карток).

  • проводить корекційно-розвивальні заняття в мікрогрупі ( де окрім аутичної дитини є хоча б іще одна дитина). Змістом роботи психолога має стати поступове набуття дітьми з аутизмом позитивного досвіду взаємодії з іншими учнями: становлення почуття довіри до інших людей, цікавість до них, соціальні вміння у цілому, необхідні для взаємодії з іншими людьми (здатність бути поруч з іншою дитиною, наприклад, сидіти біля неї за партою, бути разом із дітьми під час перерви, на прогулянці; уміння орієнтуватися на іншу дитину, наслідувати її, поводити себе у відповідності до контексту ситуації, здатність до діалогу, уміння контактувати, уміння робити щось разом з іншими дітьми, виконувати завдання по черзі, підтримувати правила ігрового середовища).

Корекційний педагог займається дитиною у напрямі виправлення відхилень у розвитку, відновлення порушених функцій. Відомо, що у дітей цієї категорії не формується повноцінний чуттєвий досвід, що зумовлює труднощі у становленні їх пізнавальних та адаптивних функцій. Корекційний педагог може послідовно працювати над різноплановим поданням інформації з опорою на зоровий, слуховий, тактильний, руховий аналізатор, уводячи певні предмети в контекст, прибудовуючи взаємозв’язки з іншими предметами навколишнього середовища.

Інструктор з фізкультури створює умови для розвитку загальної моторики дитини (сила, вправність, витривалість, мобільність, гнучкість, влучність, пластичність тощо) з аутизмом та нормалізації її тонічної регуляції; важливим є також становлення здатності разом з іншими дітьми виконувати вправи та брати участь у рухливих іграх за правилами.

Музичний керівник орієнтований на створення умов для появи у дитини розкутості, здатності брати участь у спільних художньо-естетичних діях разом з іншими дітьми; сприяє становленню пластичності в рухах тіла, грі на музичних інструментах, танцювальній діяльності.

Інші фахівці можуть бути безпосередніми або «заочними» учасниками групи супроводу, наприклад, сімейний лікар, невролог або психіатр (якщо вони систематично зустрічаються з дитиною і призначають якесь лікування), корекційний педагог ( логопед, психолог) за межами садка. Обізнаність членів групи супроводу щодо всіх додаткових учасників процесу психолого-медико-педагогічного впливу на дитину важлива, адже дає змогу налагодити узгоджену взаємодію між тими, хто опікується дитиною задля успішності її навчання, виховання і розвитку.

Батьки відпрацьовують із дитиною актуальні комунікативні моделі на соціально-побутовому рівні, готуються з дитиною до нових незнайомих завдань.


 

Алгоритм діяльності групи супроводу розгортається таким чином: координатор заздалегідь, до зустрічі просить усіх потенційних учасників групи підготувати свої спостереження за дитиною, щоб можна було обмінятися враженнями стосовно неї, відзначити її сильні сторони і потреби та предметно попрацювати над актуальними завданнями щодо навчально-виховного процесу для неї.

Група фахівців протягом місяця вивчає можливості та потреби дитини та фіксує результати вивчення: її вміння, сильні якості та труднощі, стиль навчання (візуальний, кінестетичний, полісенсорний та ін.), з’ясовує, у чому їй потрібна допомога. Така робота є надзвичайно важливою для дитини з аутизмом, адже сенсорний рівень є визначальним для розвитку дітей з аутизмом.

Спільними зусиллями учасники групи визначають, що заважає дитині адаптуватись до освітнього процесу. Ці перешкоди можна з’ясувати, проаналізувавши характерні для дітей з аутизмом «бар’єри навчання», розроблені в межах відомого терапевтичного напряму «прикладний аналіз поведінки». Серед них: керівний контроль ( коли дитина прагне будь-що наполягати на своєму, чинить свавілля, а дорослі потурають цьому), розлади візуального сприймання та здатності до імітації, не сформованість соціальних навичок, залежність від підказок, аутостимуляція, гіперактивна поведінка тощо.

Результатом колективного обговорення є визначення тих барєрів, які найбільше виражені в дитини та перешкоджають її послідовному розвитку. Наступним кроком є формулювання актуальних цілей для дитини.

Зважаючи на те, що дитина протягом дня перебуває у взаємодії з різними людьми, відповідальність за виконання цих цілей лягає на кожного.


 

Приклад узгодженої співпраці фахівців над такою ціллю, як «Відповідати соціально прийнятним способом (жестом або словом) у ситуації, коли дитина не хоче щось робити або щось заперечує».Так, логопед планує на своєму занятті тричі звернутися до дитини таким чином, щоб вона відповіла «ні» або зробила відповідний жест (якщо дитина не робить це самостійно, її можна стимулювати, показати, як це зробити і допомогти); корекційний педагог та психолог, наприклад, двічі на занятті відпрацьовує цю навичку з дитиною, вихователь та помічник вихователя, інструктор із фізкультури, музичний керівник також—двічі за день, і батьки вдома—тричі кожного дня.

Інші актуальні цілі також входять обов’язковими складниками в процес взаємодії кожного з учасників групи супроводу з аутичною дитиною. Окрім цього, зрозуміло, кожний із фахівців на своїх заняттях працює також над вирішенням актуальних завдань для розвитку дитини.

За матеріалами навчально-наочного посібника «Технології психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом в освітньому просторі» (упорядник Скрипник Т. В).


 


 

Підготувала консультант Молчанова І.В.


 

Категорія: Мої статті | Додав: opmpc (14.02.2017)
Переглядів: 248 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: