| Сім'я — це мікросередовище, якому належить визначальна роль у формуванні осо¬бистості. Атмосфера любові, розуміння, доброти в родині сприяє повноцінному всебічному розвитку. Це є надзвичайно важливим для дитини з порушеннями розвитку. Допомога близьких, підтримка, здоровий психологічний мікроклімат у родині є запорукою гармонійного розвитку та розкриття потенційних можливостей.
Створити сприятливе середовище в сім'ях, де є діти з порушеннями розвитку, дуже складно, оскільки батьки самі потребують систематичного психологічного супроводу, консультацій, порад, додаткових знань щодо розвитку своїх дітей. Багато чинників впливають на сімейну ситуацію під час кожного етапу розвитку дитини, серед них: ставлення батьків до народження хворої дитини, розуміння особливостей захворювання, вибір стилю й тактики виховання, усвідомлення відповідальності за прийняття рішень, стосунки між усіма членами сім'ї.
Багато хто з батьків сприймає інвалідність дитини як особисту трагедію. їм складно звикнути до думки, що їхня дитина особлива, що їй потрібне довготривале лікування й спеціальне навчання. Усвідомлення цих моментів — значний стрес для батьків та інших членів сім'ї, що зазвичай проявляється в прагненні ізолювати дитину від суспільства, приховати її існування, відокремитися від цієї проблеми. Знизити вплив емоційного стресу можливо лише за умови переключення уваги батька й матері із самого об'єкта переживань на діяльність, пов'язану з подо¬ланням цієї проблеми. Для батьків дитини з порушеннями в розвитку такою діяльністю може стати корекційний навчальний процес, у якому вони можуть брати активну участь. Ця діяльність і компетентність підвищує самооцінку й одночасно сприяє зниженню емоційної напруженості.
Основні проблеми сімей, що виховують дитину з порушеннями в розвитку, — це низькі можливості щодо надання реабілітаційної допомоги, підвищена емоційна вразливість і психологічний дискомфорт, зниження самооцінки, низький рівень педагогічної компетентності.
Для надання максимально ефективної до¬помоги таким сім'ям насамперед слід окрес¬лити коло питань, що турбують батьків, а саме:
• лікування дитини та перспективи розвитку можливостей дитини;
• навчання та виховання;
• налагодження стосунків у сім'ї;
• зміна думки батьків про «безперспективність розвитку» їхньої дитини;
• оволодіння батьків навичками виховання та навчання дитини, ураховуючи її особливості;
• підбір програми та форми навчання, спеціального закладу;
• організація корекційної роботи в домашніх умовах.
Для усвідомлення конкретних проблем і пошуку їх оптимального вирішення, а також задля створення сприятливого психологічного клімату потрібно сформувати адекватні стосунки між усіма членами родини, змінити думку батьків про статус дитини та перспективи її розвитку.
Залучення батьків до корекційно-педагогічного процесу — невід'ємна частина виховання та навчання дітей із порушеннями в розвитку.
Беручи активну участь у обговоренні планування занять, батьки набувають педагогічного досвіду, чим створюють сприятливе се¬редовище для розвитку дитини.
Для залучення батьків до корекційного процесу потрібно:
• забезпечити доступною для їхнього рівня сприйняття інформацією щодо стану розвитку дитини;
• інформувати їх щодо перспектив розвитку дитини з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей;
• акцентувати увагу батьків на позитивних досягненнях у розвитку дитини;
• навчати батьків прийомам корекційно- розвивальної роботи;
• створити умови для спілкування батьків, які мають дітей із певними порушеннями в розвитку.
Форми роботи з батьками:
• батьківські збори;
• тестування та анкетування;
• консультації;
• тренінги;
• тематичні вечори
Тестування та анкетування батьків, систематичне консультування сімей, що виховують дітей з порушеннями в розвитку, дають змогу уникати міжособистнісних проблем.
Значна роль належить попередній підготовчій роботі членів ШПМПК, до якої належить: вивчення кожної окремої сім'ї та створення необхідної мотивації, підбір учасників та адаптація програми тренінгу, налаштування на активний творчий процес, формування в учасників заходу усвідомлення відповідальності за прийняття рішень і визначення конкретної спільної мети, якуповинна досягти родина у вихованні та навчанні дитини. Зазначені форми роботи з батьками сприяють досягненню спільного позитивного налаштування на освітньо-виховний процес, зміцненню сімейних зв'язків, можливості для особистісної реалізації батька та матері, підвищенню їхньої самооцінки, реалізації єдиної програми виховання та розвитку дитини.
|