Головна » Статті » Мої статті

Врахування психолого-педагогічних особливостей дітей з мовленнєвими порушеннями в роботі асистента вчителя інклюзивного класу.
Діти з мовленнєвими порушеннями зазвичай мають функціональні або органічні відхилення в стані центральної нервової системи. Наявність органічного ураження мозку обумовлює те, що ці діти погано переносять спеку, задуху, їзду в транспорті, довге гойдання на гойдалці. Нерідко вони скаржаться на головні болі, нудоту і запаморочення. У багатьох з них виявляються різні рухові порушення: порушення рівноваги, координації рухів, недифференційованість рухів пальців рук і артикуляційних рухів. Такі діти швидко виснажуються і пересичуються будь-яким видом діяльності (тобто швидко втомлюються). Вони характеризуються дратівливістю, підвищеною збудливістю, руховою розгальмованістю, не можуть спокійно сидіти, смикають щось у руках, гойдають ногами і т.п. Вони емоційно нестійкі, настрій швидко змінюється. Нерідко виникають розлади настрою з проявом агресії, нав'язливості, занепокоєння. Значно рідше у них спостерігаються загальмованість і млявість. Ці діти досить швидко втомлюються, причому це стомлення накопичується протягом дня до вечора, а також до кінця тижня. Втома позначається на загальній поведінці дитини, на її самопочутті. Це може виявлятися в посиленні головного болю, розладі сну, млявості або, навпаки, підвищеній руховій активності. Таким дітям важко зберігати посидючість, працездатність і довільну увагу протягом всього уроку. Їх рухова розгальмованість може виражатися в тому, що вони виявляють рухове занепокоєння, сидячи на уроці, встають, ходять по класу, вибігають у коридор під час уроку. На перерві діти надміру збудливі, не реагують на зауваження, але після зміни виду діяльності зосереджуються на уроці. Як правило, у таких дітей відзначаються нестійкість уваги і пам'яті, особливо мовленнєвої, низький рівень розуміння словесних інструкцій, недостатність регулюючої функції мовлення, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність. Психічний стан цих дітей нестійкий, у зв'язку з чим їх працездатність різко змінюється. У період психосоматичного благополуччя такі діти можуть досягати досить високих результатів у навчанні. Діти з функціональними відхиленнями у стані ЦНС емоційно реактивні, легко дають невротичні реакції і навіть розлади у відповідь на зауваження, погану оцінку, неповажне ставлення з боку вчителя і дітей. Їх поведінка може характеризуватися негативізмом, підвищеною збудливістю, агресією або, навпаки, підвищеної сором'язливістю, нерішучістю, лякливістю. Все це в цілому свідчить про особливий стан центральної нервової системи дітей, що страждають мовленнєвими розладами. У більшості дітей з порушеннями мовлення виявляється недиференційоване уявлення про мовленнєву дійсність, нерозчленованість в усвідомленні елементів мовлення (звук, склад, слово, речення, текст), відставання в практичному оволодінні навичкою мовленнєвого аналізу і синтезу, що разом з неповноцінністю комунікації створює ситуацію неготовності до оволодіння письмовою мовою. Оскільки мовлення є складноорганізованою психічною функцію, то відхилення в її розвитку і її порушення, як правило, є ознакою серйозних змін стану ЦНС. Це означає, що страждає не тільки мовлення, але і всі вищі психічні функції в цілому. Діти з мовленнєвою патологією, як правило, мають більші чи менші труднощі навчання у вигляді: • проблеми зі сприйняттям тексту (дислексія: дитина не сприймає друкований текст і не здатна трансформувати його в слова; на дислексію страждають 5—10 % населення); • порушення в опануванні письма (дисграфія); • труднощі опанування правил орфографії (дисорфографія) • неспроможність сприймати інформацію на слух. У першу чергу дітей, що мають труднощі у навчанні і особливо в оволодінні процесом письма і читання, необхідно направити до логопеда. Крім цього цим дітям необхідний більш сприятливий (полегшений) режим навчання. Такий режим характеризується не зниженням рівня вимог до засвоєння програмного матеріалу, а організацією режиму навчання. Вони потребують особливої психологічної підтримки з боку вчителя. Це виражається в підбадьоренні, м'якому тоні зауважень, заохоченні, тощо. Завдання, які ставляться перед класом в цілому в навчальному процесі, для таких дітей повинні деталізуватися, інструкції - носити більш дрібний характер, тобто бути доступними для розуміння і виконання. У тих випадках, коли у дитини відзначаються стійкі помилки письма і читання, не слід її примушувати багаторазово повторювати виконання одних і тих же завдань. У цьому випадку дитина потребує спеціальної логопедичної допомоги з використанням корекційних методів навчання письма і читання При спілкуванні з учнями, що мають труднощі навчання, педагог повинен звертати велику увагу на якість своєї мови, оскільки від цього буде залежати якість сприйняття навчального матеріалу дітьми. Мовлення педагога повинно бути нешвидким, розміреним, складатися з коротких і ясних за змістом пропозицій, емоційно виразним. А головне, загальний фон поведінки вчителя й звернення до дітей (міміка, жести, інтонація) повинен бути доброзичливим, викликати в дитини бажання співпрацювати. Кілька порад педагогам інклюзивного класу • Якщо у вашому класі є учень, який має схожі труднощі, проконсультуйтеся з учителями, котрі навчали дитину в попередні роки. • Зверніться до психолога та логопеда, поговоріть з батьками. Виконуйте усі настанови та рекомендації фахівців. • Технології корекційної допомоги та вибір необхідних засобів для успішного навчання дитини у вашому класі будуть залежати від складу команди, яку ви організуєте. • Запитуйте у учня про труднощі, які він/вона відчуває під час сприйняття, обробки, застосування інформації (нового матеріалу). З'ясуйте, яку інформацію дитина не сприймає. • Використовуйте альтернативні способи представлення навчального матеріалу (якщо учень не може читати, поясніть усно, якщо не сприймає на слух - подайте у письмовому вигляді). • Виконуйте всі рекомендації логопеда, інших фахівців, батьків щодо спеціальних вправ та адаптації матеріалу для конкретного учня. • Дізнайтеся про можливості використання спеціальних комп'ютерних програм (наприклад, перетворення друкованого тексту в аудіо відтворення), інших технічних засобів, залежно від особливостей навчання конкретного учня. Загальні рекомендації • Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з нею потребуватиме більше часу. Не перебивайте, не квапте й не виправляйте її. • Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. • Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови («так», «ні»). • Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли, й не соромтеся перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах. • Якщо у вас виникають проблеми в спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб — надрукувати, написати. Підготувала консультант І.В.Молчанова
Категорія: Мої статті | Додав: opmpc (21.10.2016)
Переглядів: 89 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: