Головна » Статті » Мої статті

«Взаємодія ПМПК та навчальних закладів в умовах інклюзивного навчання з дітьми, які мають порушення мовлення».
Мовлення – один з найбільш потужних факторів і стимулів розвитку дитини. Мовлення в своєму розвитку проходить певні етапи. На кожному з етапів елементи мовленнєвої системи формуються у певній закономірності. Однак, якщо ці закономірності порушуються, мовленнєва система дитини формується непослідовно, і , як наслідок, веде до мовленнєвих порушень, виправити які може тільки спеціаліст. Мовленнєві порушення – збірний термін для позначення відхилень від мовленнєвої норми, які повністю або частково перешкоджають мовленнєвому спілкуванню і обмежують можливості соціальної адаптації дитини. До таких порушень належать: - дислалія (порушення звуковимови); - порушення голосу (дистонія та афонія); - ринолалія (порушення звуковимови і тембру голосу, пов'язане з вродженим дефектом будови артикуляційного апарату); - дизартрія (порушення звуковимови та мелодико-інтонаційної сторони мовлення, зумовлені недостатністю іннервації м'язів артикуляційного апарату); - заїкання; - алалія (відсутність або недорозвиток мовлення у дітей, зумовлене органічним ураженням головного мозку); - афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічним локальним ураженням головного мозку); - загальний недорозвиток мовлення; - порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія). Учні з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення у стані центральної нервової системи. Вони часто скаржаться на головні болі, нудоту, запаморочення. У багатьох спостерігаються порушення рівноваги, координації рухів, недиференційованість рухів пальців рук та артикуляційних рухів. Вони швидко виснажуються, втомлюються. Вони дратівливі, збудливі, емоційно нестійкі. У них спостерігається нестійкість уваги і пам'яті, низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність; часто виникають невротичні реакції на зауваження, низьку оцінку чи несхвальні висловлювання вчителів чи дітей. Щоб знизити до мінімуму навантаження на учнів порушенням мовлення, подальшу роботу з ними вчитель проводить під час навчального процесу – на уроках навчання грамоти, здійснюючи індивідуальний підхід. Кілька порад вчителеві: - Коли ви помітили, що у вашому класі є учень, який має схожі труднощі, проконсультуйтеся з учителями, котрі навчали дитину в попередні роки. - Зверніться до психолога та логопеда, поговоріть з батьками. Виконуйте усі настанови та рекомендації фахівців. - Від складу команди, яку ви організуєте, залежатиме правильність визначення діагнозу, стратегії корекційної допомоги та вибір необхідних засобів для успішного навчання дитини у вашому класі. - Запитуйте у учня про труднощі, які він/вона відчуває під час сприйняття, обробки, застосування інформації (нового матеріалу). З'ясуйте, яку інформацію учень не сприймає. - Запропонуйте інший спосіб (якщо учень не може читати, поясніть усно, якщо не сприймає на слух - подайте у письмовому вигляді). - Виконуйте всі рекомендації логопеда, інших фахівців, батьків щодо спеціальних вправ та адаптації матеріалу для конкретного учня. - Дізнайтеся про можливості використання спеціальних комп'ютерних програм (наприклад, перетворення друкованого тексту в аудіо відтворення), інших технічних засобів, залежно від особливостей навчання конкретного учня.
Підготувала консультант – логопед ОПМПК Єлейнік Т.І.
Категорія: Мої статті | Додав: opmpc (01.10.2013)
Переглядів: 300 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: