Особлива дитина

Спеціальна педагогічна наука та логопедична практика свідчать прозбільшення кількості дітей з порушеннями мовлення, чимало з яких маютьпсихоневрологічні, соматичні проблеми, схильність до девіантноїповедінки або комбіновані порушення розвитку.

Мова іде про дітей, які мають як не різко так і явно виражену неврологічну симптоматику, зокрема, діти із заїканням; дизартрики; ринолаліки; діти що мають порушення рухо-моторної сфери: загальної, дрібної, артикуляційної моторики; недостатність вищих психічних функцій – уваги, пам’яті, сприймання. Відповідно у таких дітей спостерігається не лише низький рівень розвитку усного мовлення, і як наслідок – серйозні ускладнення в оволодінні письмом та читанням – дисграфія, дислексія.

Діти-логопати мають труднощі оволодіння навчальною лексикою, зокрема, щодо розуміння та використання термінів, визначеньнових понять. Всі ці ускладнення суттєво знижують якість таможливість засвоєння шкільної програми, сприяють формуванню у дітейнегативного ставлення до навчання та стійкого стресового стану, щоперешкоджає процесу соціальної адаптації та гармонійного розвитку.

Вивчення, корекція і навчання таких дітей потребує від учителя-логопеда мультидисциплінарного підходу, різнобічної ґрунтовноїпідготовки з медичних, психологічних і спеціальних педагогічних наук.Обов’язковими для вчителя-логопеда є гуманістичні цінності: повага додитячої особистості; уявлення про дитину як про саме цінне; саморозвиваючий об’єкт ноосфери; осмислення своєї ролі наставника іорганізатора,що забезпечує процес навчання дітей-логопатів.

Гаслом у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами обрано - «Повір у себе!». Для здійснення корекційної допомоги в освітньому закладі створені всі необхідні умови, логопедичний кабінет, обладнаний згідно з сучасними вимогами, розташований у зручному для дітей і батьків місці, світлий, ошатний, з достатнім матеріально-техніч­ним забезпеченням. Витримані санітарні норми щодо освітлення, розміщення і підбору меблів. Наявні каталоги літератури, дидактичних посібників, ігор, система­тизація різноманітних матеріалів за напря­мами роботи дають можливість швидко підібрати потрібний матеріал для корек­ційної роботи з кожною дитиною.

Щоб ефективно впливати на загальний розвиток дітей-логопатів,стимулюючи, виправляючи й пом’якшуючи мовленнєві порушення,необхідно створювати особливі умови для навчання і виховання, за якихвраховувати як "слабкі", так і "сильні" сторони особистості дитини.Кожен вид мовленнєвих порушень потребує специфічних умоворганізації логопедичної роботи з дітьми-логопатами для реалізаціїкорекційно-розвивальних цілей у навчальному процесі.

Структурними компонентами про­фесійної діяльності вчителя-логопеда є:

• діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення);
• складання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною;
• визначення доцільних форм взаємодії з дитиною, видів корекційно-розвивальної роботи;
• корекційна робота по виправленню порушень усного і писемного мовлення;
• надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення сімей до активної практичної співпраці;
• співпраця з психологом, соціальним педагогом, вихователем, вчителем щодо корегування педагогічного, колекційного процесу, пошуку шляхів його удоско­налення;
• співпраця з медичним персоналом закладу і поліклініки;
• аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітності;
• участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта;
• пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

Інклюзивне навчання забезпечує сприятливі умови для досягненнярівних можливостей і повної участі дітей з особливими потребами; дляїхньої ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лишепедагогів, персоналу навчального закладу, а й учнів-однолітків, батьків.Однією з умов інклюзивної освіти є цілісний комплексний підхід досупроводу дитини і відповідно взаємодія нормативної, науково-дослідної, практичної бази. Ця умова вимагає залучення в інклюзивнуосвіту ефективних учасників із кожної згаданої галузі. Якістькомплексного підходу може суттєво підвищитись за умови розумного

координування суспільно-державного партнерства:

- технічне, дидактичне забезпечення логопедичного кабінету;

- проектування інноваційних технологій логопедичного впливу;

- залучення ексклюзивних авторських методик у загальну системукорекційно-педагогічної роботи;

- диференційовано-організоване підвищення кваліфікації вчителів-логопедів для реалізації інклюзивного навчання;

- створення нових корекційних програм;

- реалізація методичних рекомендацій.

Вчитель-логопед зобов’язаний надавати необхідну і можливудопомогу, враховуючи індивідуальність і конкретність обставини. Вінмає усвідомити, що навчання дітей-логопатів за однією методикоюмалоефективне. Важливо пам’ятати, що кожна дитина унікальна,кожному учневі властива певна швидкість засвоєння артикуляційнихвправ, положення язика, навичок і вмінь, у кожного свої особливостімовленнєвого та інтелектуального розвитку. Кожен із дітей з вадамимовлення має свій стиль навчання, свої сильні та слабкі сторони. Щобзадовольнити всі потреби дітей-логопатів, необхідно добре знатиособливості їхнього розвитку, розуміти, що вони можуть промовитисамостійно, а у чому їм необхідна допомога. Щоб забезпечити успішненавчання дітей з вадами мовлення, потрібно застосовувати широкий

спектр педагогічних підходів.

Однією із важливих умов інклюзивного навчання є виробленняєдиних вимог до учнів з мовленнєвими вадами зі сторони вчителя талогопеда. Вчитель-логопед має докласти максимум зусиль, щобпереконати педагога у необхідності уважно і обережно оцінюватироботу дітей-логопатів. Річ у тім, що діти при всьому своєму бажанні істаранні не в змозі виконати завдання, особливо письмові, увідповідності до норм.

Створення позитивної атмосфери у шкільному середовищі –запорука інклюзивної освіти. Якщо у школі створено доброзичливу,невимушену атмосферу, якщо визначають унікальність кожного учня тапідтримують його, це значно підвищує ефективність навчання.Завдяки спілкуванню з однолітками у дітей з мовленнєвими вадамиполіпшується емоційний, моторний та мовленнєвий розвиток.Однокласники відіграють роль взірця, діти-логопати намагаються їхнаслідувати, вони налагоджують дружні стосунки, беруть участь усвятах, іграх, у громадському житті класу, школи. В інклюзивному класі (групі) у дитини з вадами з'являється потреба бути потрібною, що мотивує здобувати нові навички, знання.

Список використаних джерел

1.Білецька Л., І. Білецька Інклюзивне навчання: перші кроки в Україні// Дошкільне виховання. – 2007.

2.Гончаренко.С. Інклюзивна освіта приживається в звичайних школах // Освіта України. – 2009. – 01 грудня.

3.Дерба С. Інклюзивна освіта для дітей з особливими потребами // Освіта України. – 2004. – 12 жовтня.

4. Колупаєва Л.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи:

Монографія. – К.: Самміт – Книга, 2009.

Консультат учитель-логопед Андрущенко О.В.