Особлива дитина

Булінг (від англ. bully— хуліган, залякувати) – форма психічного насильства у вигляді травлі, бойкоту, насмішок, дезінформації, псування особистих речей, фізичній розправі тощо.

Рольова структура булінгу має три елементи:

• булер або булі: переслідувач, агресор;
• жертва;
• спостерігачі.

Види шкільного булінгу:

• Психологічний вербальний булінг (знущання, залякування, погрози, образи, вимагання).
• Фізичний булінг (образи та залякування за допомогою фізичної розправи: стусани, підніжки, поштовхи, дії сексуального характеру).
• Соціальний булінг (ізоляція дитини, недопущення її до спільної діяльності: гра, знаняття спортом, громадська діяльність, обід тощо).

Основним завданням сучасної освіти є створення рівних умов та вільного доступу до якісної освіти усіх категорій дітей. Діти з особливими освітніми потребами відносяться до вразливої категорії дітей і зазвичай являються потенційними жетрвами шкільного булінгу. Тому в сучасній школі необхідно забезпечити сприятливий психологічний клімат та атмосферу доброзичливості, толерантності та взаємоповаги один до одного.

Необхідна профілактика булінгу в закладах загальної середньої освіти передбачає такі види діяльності:

1. Ознайомлення шкільної громади з особливостями поширення масових негативних явищ серед учнів загальноосвітніх шкіл та загальноприйнятими у світі поняттями «булінг», «третирування», «цькування», «діти з особливими освітніми потребами».

2. Просвітницька робота фахівців соціально-психологічної служби школи серед дітей щодо попередження насильства з використанням основних форм просвітницької роботи, зокрема міні-лекцій, круглих столів, бесід, диспутів, годин відкритих думок, організації тематичних тренінгів.

3. Формування правосвідомості та правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності та творчості учнів.

4. Формування в педагогів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей із метою формування вмінь виокремлювати наявну проблему.

5. Планомірно працювати з родинами, обов'язково цікавитися в батьків про наявні проблеми дитини та особливості поведінки.

6. Створення в шкільному середовищі умов недопущення булінгу та недопускати глузування учнів над невдачами своїх товарищів по школі.

7. Розробка пам'яток для учнів, батьків, вчителів.

8. Планування узгодженої діяльності суб'єктів соціально-педагогічної діяльності (учителів, соціальних педагогів, практичних психологів, волонтерів, батьків).

9. Налагодження співпраці з центром соціальних служб сім‘ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, інклюзивно-ресурсними центрами, психолого-медико-педагогічними консультаціями, представниками закладів вищої освіти, позашкільними установами, недержавними організаціями.

10. Використання засобу шкільної медіації — вирішення конфліктних ситуацій шляхом примирення сторін за участю медіаторів через знаходження оптимального варіанта подолання проблеми, що задовольняє обидві сторони.

Технології реагування працівників школи на виявлені або встановлені факти булінгу:

1. Під час встановлення факту або в разі підозри на наявність булінгу, батьки або вчитель повідомляє про це адміністрацію закладу.

2. Адміністрація спільно із соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на подані факти.

3. Безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами:

- Бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу.

- Бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування.

- Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася, та визначення шляхів її подолання.

4. Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення жертви зі стресового впливу булерів.

5. Корегування наявних форм агресивної поведінки та подолання егоцентризму булерів, розвиток в них емпатійних якостей, адекватної самооцінки, самоконтролю та толерантності.

6. Зняття емоційної та м'язової напруги дітей за допомогою елементів арт-терапії, малювання, ліплення, слухання музики, використання «мішечку для крику», рухливих рольових ігор, маніпуляції зі старими газетами, написання «листів гніву» тощо.

Ефективність протидії булінгу залежить від наявності чіткого алгоритму можливих дій, відповідальності та компетенції вчителів, представників адміністрації, психолога й соціального педагога; установлення їхньої ролі та обсягу обов'язків у цьому алгоритмі.

Список використаних джерел:

1. Стельмах С. Булінг у школі та його наслідки. Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць / За заг. ред. проф. В. І. Сипченка. — Вип LVI. — Слов'янськ: СДПУ, 2011 рік.
2. Колупаєва А. А., Данілявічюте Е. А., Литовченко С. В. Професійне співробітництво в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник. Видавнича група «А.С.К.» 2012 рік.
3. Дроздов О. Феномен третирування в школі: шляхи вирішення проблеми // Соціальна психологія. — 2007 рік.
4. Cавельєв Ю.Б. Виключення та насильство: чи існує булінг в українській школі / Національний університет "Києво-Могилянська Академія". – 2009 рік.

Консультант-практичний психолог,

фахівець з питань девіантної поведінки М. В. Шилов