Особлива дитина

Достатня сформованість емоційно-вольової сфери – один із важливих аспектів соціальної комунікації дитини, а саме – здатності довільно регулювати свою поведінку. З цією здатністю пов’язана можливість сприймати навчальне завдання й контролювати процес його виконання, співвідносячи зі зразком чи заданою умовою. У дітей з нормальним розвитком зміна безпосередньої поведінки довільною відбувається, як правило, до семи років.

У дітей зі зниженим інтелектом навіть в старшому дошкільному віці спостерігаються яскраво виражені недоліки довільної регуляції поведінки, яка потребує  корекції.

Слабкість довільної регуляції поведінки у цих дітей зумовлена  властивою їм психічною пасивністю та інертністю, недорозвитком уявлень, критичного мислення, внутрішнього мовлення, особистісної рефлексії, а також негативним впливом переживань почуття власної неповноцінності.

Розвиток довільної регуляції поведінки безперечно є одним із основних завдань корекційної  роботи з такими дітьми. Для розв’язання цього завдання педагогам та психологам потрібно використовувати усі можливості спеціально організованого навчально-виховного процесу. У цьому процесі неабияку роль відіграє формування прагнення та умінь самостійно приймати рішення та реалізувати його.

Спочатку організацією діяльності та подоланням усіх труднощів, що виникають при          цьому, займається  учитель, поступово залучаючи до цього учня.  Далі частка активності педагога поступово зменшується, а учня – збільшується, аж до повної самостійності.

З цією метою можна використовувати прийом моделювання типових ситуацій вибору з подальшим пошуком різних варіантів виходу з них. Ефективним тут буде прийом доступної трудності, який полягає у тому, щоб дитині постійно пропонувати завдання, виконання яких потребує зусиль, але не надмірних. Учень повинен відчувати задоволення від того, що справляється з завданням самостійно.

Важливо навчати дітей планувати свою діяльність, виконувати її, дотримуючись плану, контролювати правильність роботи на кожному етапі та оцінювати проміжні й кінцеві результати. При цьому дуже важливо привчати дітей обґрунтовувати причини правильного й неправильного виконання дій та відображувати це  при плануванні та звітній роботі.

 Відомо, що виправленню легше піддається той дефект, який стоїть далі від первинного; корекція порушень пізнавальної сфери має бути спрямована на формування довільності психічних функцій, оскільки, опанувавши, наприклад, власну пам'ять, дитина підіймає її  на якісно новий рівень, значно розширює її можливості.

 Особливу  увагу слід  звернути на корекцію недоліків регулювальної функції  внутрішнього мовлення. Удосконалення усного мовлення саме по собі не сприяє розвитку внутрішнього. Тут важливо розвивати писемне мовлення, яке потребує максимальної довільності усіх психічних процесів, виразного усвідомлення власних  думок, переживань, дій, урахування минулого і планування майбутнього. Потрібно спеціально спонукати дітей до висловлювання власних думок на письмі, вчити їх писати твори, вести особисті щоденники, писати листи друзям та рідним, складати плани на близьку та далеку перспективу.

 В основі слабкості волі дитини з особливими потребами лежить характерна для неї загальна психічна пасивність, засобами підвищення якої є кінезіологія, психогімнастика та розвиток творчих видів діяльності. Самі по собі вправи з кінезіології не забезпечують психічного розвитку, але вони позитивно впливають на силу, темп, гнучкість, рухливість, врівноваженість нервових процесів. Систематичне використання вправ з кінезіології у корекційній роботі з дітьми, які мають проблеми у психічному розвитку та навчанні, дає позитивні результати. Діти менше втомлюються на уроках, стають активнішими, уважнішими, краще сприймають навчальний матеріал.

Не менш  популярною у практиці психологічної допомоги, що сприяє усвідомленню психічних станів та опанування ними, є психогімнастика. Кожна вправа чи  гра з психогімнастики забезпечує активізацію уяви, фантазії, адже всі ці заняття будуються виключно на уявному матеріалі. Дуже важливим є те, що на заняттях з психогімнастики усі діти успішні, оскільки правильним є все те, що вони роблять.

Рекомендовані психогімнастичні вправи для молодших школярів: «Космічний корабель», «Трикутний ковпак», «Не впусти ковпак», «Заборонений рух» «Близнюки» тощо.

 Дорослим слід пам’ятати, що всі учні, незалежно від рівня інтелекту, здатні до творчих зусиль. Творчості інколи перешкоджає невпевненість у собі, переживання власної неповноцінності, висока тривожність, досвід невдач і негативної оцінки їхньої активності. Важливо таким дітям створювати  умови  підтримки і безумовного прийняття, які  сприятимуть усуненню негативних переживань; дотримання принципу доступної складності розкриють їхній творчий потенціал. Для підвищення психічної активності рекомендуємо також використовувати вправи на розвиток вербальної та невербальної творчої уяви.

 Отже, формування довільності психічних процесів, навичок самостійності та конструктивного вирішення конфліктних ситуацій, розвиток дій передбачення, планування, виховання внутрішнього мовлення, розвиток самосвідомості, критичності та самокритичності подолання комплексу неповноцінності в учнів зі зниженим інтелектуальним розвитком можуть забезпечити досягнення корекційної мети щодо недостатньої вольової регуляції у них.

Використані джерела:

1. «Психологія розумово відсталої дитини» В.М. Синьов, М.П. Матвєєва, О.П. Хохліна.
2. «Психологічні тренінги для школярів» Л.В. Туріщева.
3. «Чому їм важко вчитися?»  Т.Д.Ілляшенко.

Підготувала                                                          консультант Мусієнко Н.В.