Особлива дитина

В психології розроблений рівневий підхід до оцінки емоційної сфери у дітей. Цей підхід грунтується на закономірностях розвитку емоційної регуляції здорової дитини. При нормальному психічному розвитку завжди має місце узгоджена робота всіх рівнів емоційної регуляції. При відхиленнях у розвитку і нервово-психічних захворюваннях ця узгодженість порушується, і у дитини виникають різні емоційно-поведінкові розлади.

         Ці розлади можуть бути тимчасовими, можуть виявлятися досить стійко і при неправильній поведінці батьків закріплюватися за типом умовно-рефлекторних зв’язків.

         У відповідності з чотирма базовими рівнями, на які спирається система емоційної регуляції організму і спостереження за симптомами при аутизмі О.С. Нікольською були виділені чотири основні групи РДА.

Перша група – діти з відчуженістю від зовнішнього середовища (відхід від ситуації, глибоке занурення в себе. Найбільш важкі порушення психічного тонусу і довільної діяльності: не мають потреби в контактах, не оволодівають навичками соціальної поведінки, ні на чому не можуть зосередитися, швидко виснажуються.

         Поведінка польова (проявляється у постійній міграції дитини від одного предмета до іншого). В мові як правило мутичні. Діти не тільки бездіяльні, але й повністю безпорадні, майже або зовсім не володіють навичками самообслуговування.

Діти цієї групи мають найгірший прогноз розвитку. В умовах корекції у них можуть бути сформовані елементарні навички самообслуговування. Вони можуть освоїти елементарний рахунок і навіть читання про себе, але їх соціальна адаптація утруднена навіть в домашніх умовах.

Друга група – діти з відкиданням зовнішнього середовища «стереотипні дії і заглушення неприємних вражень ззовні».

Більш активні ніж діти першої групи: вибіркова контактність середовища, реагують на холод, голод і таке інше, пристосовуються шляхом аутостимуляції позитивних відчуттів, інколи спостерігаються афекти, страхи, протести, плач.

         В поведінці спостерігаються манірність, стереотипність, химерні гримаси, пози, хода, особливі інтонації в мові. Ці діти зазвичай малодоступні контакту, відповідають односкладово або мовчать, інколи щось шепочуть. Спонтанно в них виробляться лише найпростіші стереотипні реакції на навколишнє: стереотипні побутові навички, односкладові мовні штампи-команди.

Третя група – діти із заміщенням зовнішнього середовища (стереотипні монологи у дітей з розвиненою мовою з фіксацією на пережитих страхах).

Зовнішній малюнок їх поведінки ближчий до психопатоподібного. Характерна розгорнута мова. При розгорнутому монолозі дуже слабкий діалог. Більш високий рівень когнітивного розвитку. Менш залежні від матері, не потребують примітивного тактильного контакту і опіки, тому їх емоційні зв'язки з близькими недостатні. Низька здатність до співпереживання. При активній корекції можуть бути підготовлені до навчання у масовій школі!

Четверта група – діти зі зверхгальмуванням довкілля (надчутливість, сором‘язливість).

Менш глибокий аутистичний бар'єр, менше патологій афективної та сенсорної сфер, більш виражені неврозоподібні розлади – боязливість, пасивність, полохливість в контактах, надзвичайна обережність. Значна частина захисних утворень у дітей цієї групи носить не гіперкомпенсаторний, а компенсаторний (адекватний) характер. Наприклад: при поганому контакті з однолітками вони шукають підтримки в сім‘ї, активно засвоюють поведінкові штампи, намагаються бути «хорошими». У них велика емоційна залежність від матері с постійним афективним «зараженням» від неї. Можуть бути підготовлені до навчання у масовій школі, а в невеликій частині випадків – навчатися в ній і без попередньої підготовки.

Посилання: http://centrrazvitia.ucoz.ru

Підготувала                                                    консультант

                                                                         учитель-дефектолог  сурдопедагог

                                                                         І.В.Молчанова