Особлива дитина

       Здоров’я і знання – невід’ємні складові життя. Якщо дитина має низький рівень фізичного розвитку, поганий стан здоров’я, вона не може здобути міцних знань і таким чином певною мірою реалізувати свої можливості. За даними Міністерства охорони здоров’я України за останні роки підвищився рівень захворюваності й поширення хвороб серед учнівської молоді на 2 - 5 %.Тому обов’язок школи, дитячого садка, гімназії чи ліцею, родини постійно дбати про здоров’я дітей, вчити їх берегти своє здоров’я.

       Інтенсивна навчальна програма, хронічна втомлюваність від перевантажень часто викликають у дітей страх перед школою, вчителями. Ці фактори посилюються при вступі дітей шестирічного віку до школи і особливо при переході учнів до 5 класу і призводить до шкільної дезадаптації, яка у свою чергу підвищує ймовірність психологічних захворювань. У 15 – 40 % дітей шкільного віку порушення пізнавальної діяльності веде до шкільної, а в подальшому  і до соціальної дезадаптації.

       Поняття «адаптація» - пристосування органу чи організму до змін зовнішніх умов – одне із ключових у дослідженні живого організму.

       Психічна адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього щоб забезпечити задоволення своїх потреб.

       Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, забезпечення фізичного і психічного здоров’я дитини. Будь – яке порушення збалансованості «учень - середовище» може стати джерелом тривоги. І якщо його не ліквідувати, то рівень тривоги зростає, і формується емоційний стрес.

       Період переходу молодших школярів до 5 класу, як правило, пов’язаний із певними ускладненнями як для дитини, так і для вчителів і батьків. Упродовж одного – трьох місяців, у деяких випадках і до півроку відбувається процес шкільної адаптації п’ятикласників, який у більшості випадків негативно позначається на успіхах дитини.

Основними ознаками шкільної дезадаптації є:

·        підвищена збудженість, тривожність;

·        складнощі в навчанні;

·        агресивна поведінка щодо вчителів та однокласників;

·        надмірна активність і рухливість;

·        нездатність до концентрації уваги;

·        відчуття власної неповноцінності;

·        емоційна неадекватність.                  

Розрізняють два типи дезадаптованих учнів:

·        учні, яким у школі важко, але вони не створюють особливих неприємностей;

·        школярі, які самі відчувають труднощі і створюють численні труднощі для оточення (педагогів, батьків, інших дітей) – так звані «проблемні» діти;

       5 клас (10 років) – є кінець дитинства, період, що передує підлітковому. Те, що цей період співпадає з кінцем дитинства, є достатньо стабільним періодом розвитку, сприятливим для адаптації школяра до нових умов навчання: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник – вчителі предметники», до кабінетної системи.

       Як показує практика, більшість п’ятикласників цей період переходу як важливий крок у їхньому житті. У цей час діти в основному врівноважені, спокійні, вони відкрито і довірливо становляться до дорослих, визнають їхній авторитет, чекають від учителів, батьків, інших дорослих допомоги.

       Те, що в кінці початкових класів спостерігається зниження інтересу до навчання, певне «розчарування» в школі, діти в 5 класі сподіваються, що їм у старшій школі стане цікавіше. Певна частина дітей усвідомлює такий перехід як шанс  знову почати шкільне життя, налагодити стосунки, що не склалися із вчителем молодших класів. Бажання «добре вчитись», «робити все, щоб дорослі були задоволені» - достатньо сильне у п’ятикласників.

       Для багатьох дітей, які навчались в одного вчителя, перехід до багатьох викладачів з різними вимогами, характерами, стилями відносин також є зовнішнім показником їхньої дорослості. Вони охоче розповідають батькам про «добру англічанку» чи вредного «математика».  

       Разом з тим, вчителі часто не роблять різниці між п’ятикласниками та іншими учнями середньої ланки, висуваючи до всіх одинакові вимоги. Це в більшості випадків і ускладнює адаптацію дітей до середньої школи.

       А тому, одне із основних завдань адміністрації школи, педагогів, батьків, шкільного психолога для оцінки причин дезадаптації п’ятикласників до нових умов навчання і для вивчення способів її подолання, у жовтні – листопаді необхідно проводити дослідження.

       Міська психолого – медико – педагогічна консультація рекомендує проводити дослідження за такими методиками:

1.      Вивчення соціально – психологічної адаптації учнів до школи.

2.      Тест шкільної тривожності за Філіпсом.

3.      Тест на визначення рівня самооцінки учнів.

4.      Визначення автономності та залежності особистості в навчальній діяльності (за методикою Г.Пригіна).

5.      Визначення мотивації молодшого школяра до навчання в школі.

6.      Тест визначення рівня депресії (за методикою Т.Балашової).

7.      Тест визначення рівня тривожності в ситуації стресу (на основі шкал Тейлора та Сарсона).

8.      Тест на визначення ставлення до навчальних предметів, опитувальник «Риси ідеального вчителя» (за методикою С.Левченка).

       Повторна діагностика в лютому дозволяє оцінити, наскільки активно йде адаптація п’ятикласників до навчання в старшій школі, які предмети викликають найбільші складнощі.

       Профілактика шкільної дезадаптації – одне із найважливіших завдань, що об’єднує вчителів, батьків та шкільного психолога з метою збереження фізичного і психічного здоров’я дитини.

В.П.Драгун – завідуючий

                                                                                             міської ПМПК, психолог