| До категорії дітей з особливими освітніми потребами відносяться:
- діти з тяжкими порушеннями мовлення;
- діти з зниженим зором;
- діти зі зниженим слухом;
- діти з затримкою психічного розвитку;
- діти з розумовою відсталістю;
- глухі діти;
- сліпі діти;
- діти з порушенням опорно-рухового апарату;
- діти з РСА.
Пріоритетними завданнями педагога який здійснює психологічний супровід дітей з особливими потребами, є:
• запобігання появі у хворої дитини психопатологічних рис під впливом особливих умов її розвитку;
• запобігання затримці здобуття знань, розвитку особистості, запобігання інфантилізму;
• заспокоєння дитини, зміцнення її вольових рис;
• стимулювання позитивного ставлення до дефекту, віри в можливість його компенсації;
• оптимізація спілкування дитини з однолітками, батьками, педагогами;
• допомога дітям в опануванні системи стосунків зі світом і самим собою;
• розробка і впровадження відповідних форм і методів роботи як умови успішного навчання дітей з особливими потребами.
З метою реалізації соціально-психологічного супроводу педагогічні працівники повинні вміти:
1. Здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі.
2. Своєчасно виявити відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом корекційного педагога брати участь у здійснені правильного психолого-педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;
3. Здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;
4. Формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;
5. Проводити роботу з батьками щодо надання їм правдивої інформації про осіб з порушенням психофізичного розвитку.
Рекомендацій педагогам щодо корекційно-розвиткової роботи з дітьми:
• планувати і здійснювати індивідуальний підхід у всіх видах діяльності з урахуванням порушення дітей;
• залучати дітей з ПФР до ігор у маленьких підгрупах, до загальних хороводних та імітаційних ігор, парних доручень, розвиваючи їх інтерес до спілкування з однолітками і збагачуючи досвід таких дітей;
• співпрацювати з дітьми з ПФР у практичних справах (спільні ігри, трудові доручення, догляд за тваринами, рослинами тощо), сприяючи розвитку пізнавальної активності, допомагати дітям через спільну діяльність освоювати нові способи і прийоми дії;
• розвивати дрібну, артикуляційну і загальну моторику за допомогою пальчикової, артикуляційної гімнастики, чистомовок, масажу, загальнорозвивальних вправ, ігор і завдань.
• проявляти увагу до дітей, створювати умови для гарного самопочуття й активності;
• здійснювати комплексний мовленнєвий розвиток, включаючи у роботу з дітьми з ПФР ігри та завдання на розвиток усіх компонентів мовлення (фонематичні процеси, лексичний і граматичний лад, зв’язне мовлення);
• розвивати слухову функцію (загальну, артикуляційну, дрібну моторику);
• здійснювати розвиток розумової діяльності й емоційно-особистісної сфери.
• приділяти особливу увагу психічному самопочуттю дітей з ПФР, збереженню їхнього психічного здоров’я;
• підвищувати активність дітей та їхню самостійність через індивідуальні і групові заняття, спрямовані на розвиток навичок комунікативності;
• здійснювати інтелектуальний, соціально-психологічний й емоційно-вольовий розвиток дітей.
• створювати умови для прояву позитивних емоцій, гарного самопочуття дітей, що мають ПФР;
• здійснювати індивідуальний підхід у роботі з дітьми (зменшувати навантаження, давати посильні завдання);
• забезпечувати музичний розвиток, використовуючи у роботі рухливі ігри, ігрові завдання, рухи під музику, хороводні ігри, спів, слухання музики;
• залучати дітей, що мають ПФР, до святкових заходів, розваг, театральної діяльності, розвиваючи їхні творчі здібності.
Підготувала консультант Міщенко В. І.
|